Навіть якщо в компанії вже є усталені процеси, звички керівника чи керівниці все одно будуть на них впливати: або підсилювати ідею про піклування про ментальне здоров'я та корпоративну культуру, або навпаки значно
її послаблювати. Команді важливо не лише чути про певні правила, а й бачити, як вони реалізуються в повсякденній роботі. Якщо ми говоримо, що працюємо на попередження вигорання, але самі пишемо в неробочий час, працюємо до ночі чи заохочуємо інших робити так само, то поступово формується зовсім інша корпоративна культура.

Тому значення мають навіть неочевидні звички: чи є паузи протягом робочого дня, як відбувається відпочинок, чи використовується можливість переключитися, якщо для цього вже створені умови в офісі, чи поважається власний робочий графік, чи є повноцінна відпустка. Так само важливо, чи нормально в команді сказати, що зараз важко, попросити про допомогу або визнати втому, особливо в наших реаліях, коли на психологічний стан людини впливає не лише робота, а й постійний зовнішній стрес.

Навряд чи можна сказати, що існує найкраще хобі і що ми заставимо всіх працівників його полюбити.

Насправді значно важливіше не те, чим саме займається людина, а що їй дає ця діяльність. Для когось ресурс повертає спорт, для когось творчість, настільні ігри, фотографування. Добре працюють ті заняття, які дозволяють переключити увагу, отримати задоволення від самого процесу, а не лише
від результату.

Саме тому командні активності стають популярнішими. Вони дають можливість спробувати щось нове, зрозуміти, що відгукується саме цій команді, а також створюють простір для неформального спілкування, що сьогодні теж
є важливою частиною психологічної підтримки. Це можуть бути книжкові клуби, настільні ігри, творчі майстер-класи, спортивні активності, спільні прогулянки чи волонтерські ініціативи. Головне не саме хобі, а те, що воно допомагає хоча б на певний час переключитися, відновити ресурс і повернутися до роботи
з більшою кількістю сил.

Водночас важливо пам'ятати, що навіть найкраща ідея не спрацює, якщо вона сприйматиметься як ще один робочий обов'язок. Якщо людина приходить
на командну активність не тому, що хоче, а тому, що "так треба" або "незручно відмовити", це навряд чи стане способом відновлення ресурсу. Тому важливо не лише створювати такі можливості, а й залишати простір для вибору.

З психологічної точки зору хобі - це діяльність, яку людина добровільно обирає заради задоволення, цікавості чи відновлення. Уже саме очікування цієї діяльності може давати відчуття, що попереду є час для себе, невелика пауза від роботи, обов'язків чи постійного напруження.

Саме тому, якщо людина із задоволенням ходить на прогулянки чи любить переглядати серіали, це теж можна розглядати як хобі. Але тут важливо звернути увагу не лише на саму діяльність, а й на те, що людина відчуває
після неї. Якщо з'являється більше енергії, відчуття, що вдалося переключитися,
є хоча б невелике внутрішнє відновлення - тоді ця діяльність виконує свою психологічну функцію.

Якщо ж серіали, ігри чи будь-яке інше заняття стають єдиним способом
не думати про свої переживання, постійно відкладати зустріч із ними
або просто «вимикатися» з реальності, тоді варто замислитися, чи достатньо цього зараз.

Завдання хобі не в тому, щоб вирішити всі психологічні труднощі, а в тому, щоб допомагати відновлювати ресурс. Тому не обов'язково, щоб кожне захоплення було виключно корисним чи виключно веселим. Важливіше подивитися на загальну картину. Якщо більшість того, чим ми наповнюємо свій вільний час, допомагає хоча б трохи відновлюватися, відчувати інтерес до життя і повертати сили, то таке хобі вже виконує свою важливу роль.

Відсутність хобі сама по собі не є проблемою чи якимось порушенням. Скоріше може говорити про те, що людина дуже занурена в роботу, обов'язки або знаходиться в режимі виживання, і зараз для неї важливішими є базові потреби: виспатися, поїсти, хоча б трохи відновитися.

У такому стані часу, сил чи навіть бажання на хобі може просто не залишатися. Більше того, людина може вже й не пам'ятати, що колись приносило їй задоволення.

Тому тут варто не стільки переконувати людину, що їй терміново потрібно знайти якесь захоплення, скільки спробувати зрозуміти, чого вона зараз найбільше потребує. Можливо, у першу чергу це буде не про хобі, а про підтримку, відпочинок чи допомогу в тому, щоб хоча б частково зменшити навантаження.

Якщо ж говорити про команду, то хорошим варіантом можуть бути різні активності, де людина в процесі спільної взаємодії, без тиску, може спробувати щось нове або згадати те, що колись їй подобалося.